Із закінченням довгого й похмурого середньовіччя Європа знову звернулася до забутих ідеалів античного миру. Розкріпачення творчої особистості, культ краси й гармонія, простота, світськість і життєлюбство у всіх його проявах - ці принципи лягли в основу нової філософії, нового мистецтва, нового способу життя... І нового інтер'єра як найважливішоїої тридцятилітньому людського буття. Внутрішній простір будинку із задоволенням і добірністю вбрало ті революційні перетворення, які несла із собою епоха Відродження.
Здавався б, досить значний часовий відрізок відокремлює нас сьогоднішніх від обстановки Європи XV-XVI століть. Проте деякі сучасні заміські особняки найчастіше нагадують собою саме ті знамениті палаццо, що зводилися ніколи заможними представниками торгово-фінансових станів ренесансної Італії. Той же розмах у плані й тій же розкоші у виконанні. Всі те ж з'ясовне бажання мати приватну резиденцію, сховану від сторонніх очей, де-небудь в оточенні лісового масиву або, принаймні, парку, на березі озера або іншої водойми, у тиші, настільки неможливої в суєті мегаполіса, і разом з тим у розумній близькості до нього. Як не дивно, але саме за прикладом освічених діячів епохи Відродження багато теперішніх заможних власників заміської нерухомості прикрашають свої особняки анфіладами «висячих садів», улаштовують під їхніми зводами всілякі гроти й фонтани, зводять многомаршевие сходи, придумують галереї й декорують стіни фресковим живописом. Дійсно, сучасний інтер'єр, максимально близький тому, що виявив ніколи миру стиль Ренесансу, має на увазі значні капіталовкладення, серйозну підготовчу роботу й, мабуть, уроджене відчуття стилю «високого мистецтва».
Не займе багато місця, зате вуж точно багато чого пояснить просте перерахування тих прийомів і матеріалів, які використовували майстра епохи Відродження, створюючи частки заміські палаци. Крім згаданих настінних розписів (задоволення, право, аж ніяк не дешевого), дух ренесансного будинку створювали натуральний мармур і панелі з масиву шляхетних порід. Позолоть - не т кричуща й барочний^-барочному-по-барочному надмірна, а строго дозована й цілком доречна - супроводжувалася, як водиться, ліпниною. Мозаїки з різнобарвної смальти не уступали по красі складальним полам з натурального каменю. Венеціанське скло состязалось у яскравості й глибині з витражними полотнами. Інтарсія й інкрустація вважалися й зовсім справою повсякденним. Тонке орнаментальне різьблення по камені своїм ювелірним виконанням часом перевершувала дерев'яну. А декоративні оксамитові й парчеві тканини затьмарювали собою численні різьблені скриньки, меблі й інше домашнє начиння. Величезні шпалери ручної роботи відволікали увага від бронзових скульптур, що стояли в нішах стін... Словом, стає ясно, що така обстановка неимоверно далека від більшості сьогоднішніх інтер'єрів приватних заміських будинків. По правді сказати, по художній наповненості вона настільки багата, що з нею не може суперничати, мабуть, жоден стиль у мистецтві. Можливо, сьогодні, нарешті, прийшов час для відтворення інтер'єра по образі й подобі оригінальної обстановки періоду високого Відродження? І незважаючи ні на що, де-небудь під Петербургом уже існує північно-західний «філія» флорентійського палаццо Ручеллаи або римського Фарнезе.Внутрішній уклад
Інтер'єр у стилі Відродження споконвічно має на увазі приміщення великої площі й масу вільного простору, куди варто помістити предмети прикладних-декоративно-прикладних видів мистецтва. Але обстановка не повинна здаватися перенасиченої елементами оформлення, щоб жоден з них не заважав іншому. При цьому необхідно залишити досить місця, щоб з комфортом жити серед відтвореної краси. Ідеально, коли планування й зовнішній вигляд будинку хоча б віддалено відповідають ідеї його внутрішнього змісту. Саме так і виглядав традиційний особняк, наприклад, де-небудь в Італії. Він абсолютно не успадкував середньовічного аскетизму й камерної замкнутості, навпроти, поряд із класичними пропорціями ренесансну архітектуру відрізняли полихромность, розмах, відчуття простору й волі.
Суперечки ні, серед ялин і сосен Карельського перешийка резиденція, облицьована, наприклад, мармуром, буде виглядати, м'яко говорячи, трохи зненацька. І це не говорячи вже про практичну сторону питання. Однак сьогоднішньому аматорові високого мистецтва вуж точно ніщо не перешкодить вибудувати заміський палац, у плані якого передбачений внутрішній дворик, облагородити його невеликими деревцями, забрукувати каменем або плиткою й тим самим уже почасти відтворити дух і атмосферу палаццо. А ще повторити анфілади, галереї й лоджії, загальну чітку структуру ренесансного будинку, його порядок і розумний внутрішній пристрій. Втім, якщо будівництво давно завершене, цілком можна задовольнятися тим, що є, приділяючи основну увагу интерьерной частини.
Не секрет, що для епохи мистецтва високого Відродження було характерно покривати стелі, зводи й стіни приміщень розписами. Отчого б не повторити подібний прийом у сьогоднішньому заміському будинку? Зовсім не обов'язково імітувати фресковий живопис - це може побут розпис по сухій штукатурці. Скоріше варто звернути увагу на її сюжетну частину. Діапазон тим досить широкий: від різних орнаментів (як геометричних, так і рослинних) і гротесків до зображення світських мотивів із присутністю великої кількості персонажів. До речі, для періоду високого Відродження куртуазні сцени стали цілком звичайним явищем. Однак, незважаючи на це, класичними сюжетами для живопису ще довгий час залишалися кучерява виноградна лоза, акантовий аркуш, меандр, музичні інструменти, натюрморти й т.д. Як правило, рослинним або геометричним орнаментом, стилізованим під античний, прикрашали припотолочную частина стіни, нерідко самі стелі, а іноді й стіни. Звідти ж, з античних стилів, була взята й стукковая ліпна декорація, що могла швидко приймати потрібну форму, а в застиглому виді нагадувала мармур. Для оформлення стін найчастіше було прийнято використовувати оксамит, парчу або тиснену шкіру, тому варто звернути увагу саме на ці матеріали або шпалери, їх що імітують.
Супротивникам навмисної декоративності в інтер'єрі напевно прийде по смаку й натуральній деревині, що широко експлуатував ранній Ренесанс. Європа так і не змогла відмовитися від дерев'яних підшивних стель, стінних панелей і інших елементів оздоблення, навіть коли вже панував гіпс. Удома багато декорувалися ліпниною, у численних спеціально передбачених нішах обов'язково була присутня мармурова або бронзова скульптура, але мода на дерево однаково залишалася свого роду константою. Найчастіше стіни обшивалися филенчатими дубовими панелями від підлоги приблизно до середини. А вище - до самої стелі - ішла оштукатурена поверхня, покрита розписами. А, наприклад, у північних європейських районах - тканими килимами-картинами. Дійсно, плавно перекочувавши з попередньої епохи, шпалери органічно вписали в нову обстановку. Причиною тому були не тільки високі художні якості, але й властивості сугубо практичного порядку: шпалери служили утеплювачем холодних кам'яних стін. Втім, коли мова заходить про класичний італійському палаццо й спробах відтворення його інтер'єра, про шпалери можна благополучно забути. Тим більше сьогодні, в епоху технічного прогресу й пов'язаних з ним способів опалення будинку. Набагато актуальніше подбати, наприклад, про розкішні підлоги зі сложнейшим малюнком, виложенним з кольорових мармурових плиток; про смальту й позолоть у декорі, нарешті, згадати про те, що епоха Відродження була, крім усього іншого, ще й часом розквіту прикладного мистецтва.Декоративний початок
Поряд з іншими загальними ознаками й принципами створення обстановки в дусі Ренесансу епітету «високий» повністю відповідав і художній стиль меблів, тканин, посуду й інших предметів домашнього начиння. Зрозуміло, що інтер'єр багато декорувався всіма доступними на той момент способами. Однак справа аж ніяк не обмежувалося стінами, підлогою й стелею. На тлі мальовничих розписів, многоцветья природного мармуру й позолоті не меншої уваги заслуговувала, наприклад, різьблення, що неминуче прикрашало не тільки предмети обстановки, але й такі елементи інтер'єра, як лиштви, що вінчають дверні й віконні прорізи. У порівнянні з естетикою середньовіччя Відродження в буквальному значенні слова розгорнуло двері й вікна, зробивши на них акцент і перетворивши з утилітарних речей у справжні твори мистецтва. Так, саме різьблені лиштви стали обов'язковим елементом оздоблення будь-якого багатого інтер'єра. Найбільш традиційним способом їхньої прикраси звичайно служили невеликі трикутні фронтони, що ефектно вінчають дверний проріз або вікно. Причому тонке, вишукане орнаментальне виконання було характерно для різьблення й по дереву, і по камені.
Що стосується меблів, то вона ще довгий час зберігала традиції середньовічного мистецтва. Навіть центральна Європа далеко не відразу відкинула витончений готичний профіль спинки стільця або спрямований угору силует двох'ярусної шафи. Треба сказати, що мистецтво Ренесансу привнесло в обстановку певне багатство як у кількісному, так і в якісному відношенні. Предметів меблів стало помітно більше, крім того, істотно різноманітилися й способи їхньої обробки. Зокрема, популярною технікою стала інтарсія, спочатку двоколірна - з темної й світлої деревини, але дуже що незабаром перетворилася в поліхромну. Ренесансній моді залишалося лише розставити дивні по красі предмети обстановки уздовж стін, звільнивши простір кімнат. Виключення становили, мабуть, тільки столи в залі й ліжку в спальні, які як і раніше займали центральне місце в призначені для них приміщеннях.
Колоритним елементом, що імітує стиль Відродження в сучасному інтер'єрі, можуть стати так звані кассоне, різьблені скрині для зберігання речей. Саме вони служили тоді основним предметом домашнього начиння, зустрічаючись у кожному будинку й вражаючи багатством рельєфного різьблення й позолоті. Інші меблі можна підібрати в тім же дусі: ніжки столів і крісел у вигляді лабетів хижих і дивовижних тварин, комоди й скрині для одягу з елементами колон з античними ордерами, стільці, оббиті шкірою, оксамитом або яскравою парчею, спинки яких прикрашає мозаїка. Сьогодні не важко буде відшукати меблі, прикрашену дерев'яним різьбленням, інкрустацією з різних порід дерева або розписами. Це стосується й рам для дзеркал, картин або вітражів.
Ще один спосіб привнести в інтер'єр атмосферу далекої епохи - прикрасити його майолікою. Саме вона вважалася найпоширенішим видом декоративно-прикладного мистецтва епохи Відродження й втілювалася в найрізноманітніших формах, від звичайного домашнього посуду до медальйонів з портретами, геральдичних знаків і сугубо декоративних композицій. Сьогодні мода на кераміку знову знаходить самі що ні на є екзотичні втілення.
Декоративні тканини також допоможуть наповнити інтер'єр естетикою ренесансної обстановки. Адже саме вони грали колись особливу роль у будинку, найчастіше відсуваючи на другий план навіть меблі, що виявлялася не в силах суперничати з розкішними драпіруваннями. Найтонші тканини з рослинним малюнком, соковиті кольори оксамиту, теплий блиск парчі або органзи, все блискуче й струмливе прийде як не можна до речі.
Ідея в тім, щоб створити відчуття волі й свята життя, гімн людському генієві, що подарував миру чудові твори мистецтва. Таким був «високий стиль» часів європейського Відродження, у тому числі й интерьерний. Таким ми звикли бачити його в полотнах і плафонах, таким запам'ятали в архітектурі й прикладній творчості. Саме таким можна спробувати відтворити його сьогодні.
Стаття отримана: www.Zagorod.spb.ru
