Напевно, мало кому прийде в голову відтворити у власному будинку інтер'єр у стилі середніх століть. Споконвічно спогаду про цю епоху неминуче народжують похмурі асоціації, уява малює похмурі картини побуту, жорстокі вдачі й неодмінно бешкетування інквізиції. Всі – правда. Але адже атмосфера середньовіччя – це ще й лицарські турніри, і сонети «Прекрасній Дамі», і любовні інтриги, і пишні прийоми у величезних залах, і маса всього іншого, до чого додумалося людство на той час.
Подібний контраст у рамках однієї історичної епохи цілком пояснимо: не маючи однозначних хронологічних границь, середньовіччя в Європі нараховує меж тим величезний, більш ніж тисячолітній відрізок часу – від падіння Римської імперії й аж до XV, а в окремих областях до XVII–XVIII століть. Зрозуміло, протягом цього періоду архітектура, інтер'єр, образотворче, прикладне та інші мистецтва випробовували впливи, переживали зміни – словом, не стояли на місці, а активно розвивалися.
Наше обивательське, почасти поблажливе відношення до середньовіччя, імовірно, багато в чому складалося завдяки оцінці, даної йому професіоналами. Так, аж до початку
XIX сторіччя, коли середньовіччя нарешті-те було реабілітовано романтиками, італійське Відродження і європейський класицизм уважали його безнадійно регресивним, повністю варварським, «темним і похмурим». Дивно, з якою безтурботністю був оклеветан самий тривалий в історії період!
Середньовічний інтер'єр, неабияк « щорозтягся» і в часі, і в просторі, завжди відбивав насущний побут дня поточного, з усіма його художніми ідеалами. Тому немає нічого дивного в тім, що європейські житла середніх століть відрізняються таким різноманіттям. Серед них практично неможливо виділити один певний пануючий стиль; багато чого було обумовлено попередніми традиціями. І в першу чергу – античності, що лягла в основу романського мистецтва Західної Європи й східної Візантії, відбилася в побуті кельтів і норманнов, слов'ян і арабів. Було б безглуздо порівнювати іспано-мавританський інтер'єр, зокрема одного із самих чудових палаців середньовічної Європи, Альгамбри в Гранаде: «…приміщення нагадували казкові чертоги, що тішили око: фонтани, ніші, алькови, колони. У внутрішнім оздобленні поряд з ліпниною й кольоровими кахлями на стінах і стелях, із прекрасними виробами з кераміки, багатими килимами й розкішними тканинами… і т.д.» з обстановкою, скажемо, давньоруських хором того ж часу. Іншими словами, інтер'єр середніх століть надзвичайно різноманітне явище.По п'ятах стереотипів
Втім, не заглиблюючись в історико-мистецтвознавчі нетрі, варто визнати, що всупереч окремим «частковостям» існують і певні стереотипи. Завдяки їм ми й малюємо у власній уяві інтер'єр будинку, виконана в середньовічному стилі. Відразу варто сказати, що він різниться залежно від типу архітектури, головним чином кам'яного замка як найбільш аристократичного й багатого типу житла, і демократичної будівлі в так званій техніці фахверка. З нею, зізнатися, всі не однозначно; особливості її конструктива надалі перейняла й пристосувала до своїх потреб традиція мистецтва модерну кінця XIX–початку XX сторіч, «змішавши карти» і багато в чому спантеличивши. Зрозуміло, і інтер'єр не зумів уникнути певних запозичень, зв'язаних у першу чергу з оформленням стельової частини. По правді сказати, у більше пізнім виконанні така конструкція виявилася набагато интересней і в архітектурному, і в історико-побутовому змісті. Тому навряд чи варто докладно зупинятися на ній зараз.
Тим більше що риси середньовічного стилю, у тому числі інтер'єра, набагато характернее саме для замкових будівель. По-перше, вони багато краще збереглися, що дозволяє й донині досить докладно їх вивчати, описувати, порівнювати й т.д. По-друге, домашня обстановка заможної частини середньовічного суспільства відкриває більше широкі можливості для наслідування й обіцяє певні передумови в питаннях визначення стилю.
Отже, мрачноватий силует замка, досить більші, але слабко освітлені приміщення якого навівають відчуття невідомості, кручені сходи, сторожові вежі, кам'яні тераси, невеликий город (неодмінна риса середньовічного замка, у сучасному варіанті успішно втілювана ідеєю зимового саду); малюсінькі вікна-бійниці, масивні дерев'яні балки (той самий прийом, запозичений модерном!), підлоги, виложенние кам'яними плитами; в окремих випадках мозаїка, набагато пізніше – вітраж. Завершує картину величезне вогнище з жаровнею й масивними меблями. Дійсно, на перший погляд сюжет досить похмурий. Але якщо придивитися до всього уважніше, виявляться досить цікаві «фокусні крапки», значеннєві акценти та інші декоративні изиски.«Конструктивні» елементи
Вікна були зовсім невеликими, із цим посперечатися важко. Почасти це пояснювалося стратегічною доцільністю (замкам постійно доводилося витримувати штурми або облоги). З іншого боку, згадаємо, що шибка поширилася, наприклад, у Центральній і Північній Європі лише до XVI століття, та й то ще довгий час залишався надзвичайно дорогим. Звичайно, воно було привілеєм лише багатого стану, але проте навіть власники розкішних заміських резиденцій зовсім не поспішали раскошеливаться на настільки тендітну й ефемерну зручність.
Сьогодні ще одним атрибутом стилістики середньовіччя є вітраж. Незважаючи на те, що в романській архітектурі він практично був відсутній, а в готиці завжди виступала як невід'ємна частина церковного, але ніяк не житлового оздоблення, сучасна обстановка, стилізована під ту епоху, вітраж цілком допускає. Вітраж ідеальний при більших вікнах або дверях, ефектно смотрится в прорізах, що мають напівкруглу аркову форму. Маленький простір не для вітража, і, на жаль, у сучасному заміському інтер'єрі він часто смотрится досить безглуздо. У кожному разі вікно як шедевр архітектурного й интерьерного мистецтва – це не про раннє середньовіччя. Стосовно до замкової архітектури вікно виконувало сугубо утилітарні завдання, іншими ж достоїнствами ми наділили його самі.
Отже, вікно. Компенсувати недолік природного висвітлення вдавалося одним-єдиним способом: використовуючи велику кількість світильників і смолоскипів. Ця особливість середньовічного інтер'єра відкриває широкі можливості для сучасного дизайну. Варто лише вловити загальний настрій, а для цього в першу чергу приділити увага настінним світильникам, адже саме вони більше інших відповідають духу середньовічного замка – простих форм і матеріалів, трохи грубуваті, немов зроблені наспіх.
Відповідної повинна бути й обробка приміщення – ґрунтовної, надійної, практичної. Хтось зволіє дерев'яні підлоги, що повертають в обстановку лицарських залів середньовічних замків; хтось вибере керамічну плитку, що повторює структуру каменю. Те й інше смотреться буде непогано. А дерев'яні балки над головою (вірніше сказати, під стелею) різноманітять колорит загальної картини.
У жодному разі не варто зневажати ще одною деталлю, що прийшла із глибини століть і ніколи грала в інтер'єрі замка-міцності першорядну роль. Мова про камін. Якщо сьогодні ми, віддаючи належне його сугубо єстетическим завданням, норовимо все-таки обігріватися електричними приладами, а їжу готовити на сучасній плиті, то в домочадців середньовічного замка просто не було іншого вибору, як підбудовувати своє життя під подих вогнища. У сьогоднішньому інтер'єрі камін у честі: можна зробити його великого розміру й обов'язково виразним художньо. І раз у році екзотики заради готовити в ньому їжу на рожні!В обстановці теплих речей
Прийшов час відповістити на запитання: що ж формує середньовічний інтер'єр, крім конструктивних особливостей самої будівлі? Що виступає наповненням, начинкою «пирога»? У першу чергу, звичайно, меблі. Потім – текстиль. Після всього – дрібні предмети прикладного-декоративно-прикладного мистецтва.
Середньовічний інтер'єр являв собою простір, у якому першорядне значення надавали дереву. Поряд із залізом і золотом воно вважалося настільки дорогоцінним матеріалом, що стало символом земних благ. Мабуть, єдиним гідним суперником дерева виступив камінь. Втім, це окрема історія.
Досить груба в художнім відношенні дерев'яні меблі в стилі так званого раннього середньовіччя в інтер'єрі сьогоднішнього заміського котеджу може виглядати дуже ефектно. Особливо якщо вона гармоніює із загальним виглядом будинку. Додати до цьому стилізовані дерев'яні гаки в стінах, чавунну люстру з десятком свіч, набір коминкових приналежностей – і картина буде практично закінченою. Предмети обстановки варто підбирати неодмінно більші й навіть брутальні. Нарочито недбало вирубаний дерев'яний стіл, під стать йому – великоваговий комод, масивні стільці й крісла й т.д. Втім, заглянувши в епоху пізнього середньовіччя, нескладно переконатися, що громіздкі меблі цілком можуть бути прикрашені й приголомшлива краса декоративним різьбленням, найпоширенішим елементом орнаменту якої був трилисник.
Крім вітальні зали, у сучасному будинку неважко буде повторити й інтер'єр спальні, виконаної в середньовічному стилі. Головний акцент – ліжко, воно обов'язково повинна бути великий і важкої, із прикрашеним різьбленням спинкою, що складається з масивної підстави, на чотирьох ногах, що переходять у стійки. На них, як правило, кріпився полог з важких щільних тканин. Втім, сьогодні, у століття практичності, балдахін цілком можна замінити чим-небудь легше типу москітної сітки.
До речі, саме текстиль вносив останній штрих у середньовічний інтер'єр. Витерті ткані килими на стінах і на кам'яній підлозі, що расшитие рослинним орнаментом серветки й скатертини на столі – протягом сторіч все це було неодмінними атрибутами обстановки. Похмурі кам'яні або дерев'яні стіни завішували шпалерами, які й прикрашали, і утеплювали холодні приміщення; такі ж шпалери, тільки у вигляді портьєр, закривали й вікна. Сьогодні вони просто допоможуть передати настрій.
Комусь, бути може, здасться небезінтересним, що в середньовічну Європу тканини доставлялися в основному зі східних країн. А виходить, включивши фантазію на відповідну хвилю й набравшись терпіння для довгих подорожей по салонах міста, у тому числі й антикварним, цілком можна зрештою відтворити імітацію тієї далекої епохи.
Небагато погодя середньовіччя перестало бути настільки похмурим, яким здавалося спочатку. Мозаїчні покриття й вітражі, камінь і дерево, грубі предмети обстановки й витончена дрібна пластика, однотонні поверхні і яскрава гра фарб, гладка стіна й квітковий рельєф – все це й багато чого іншого протягом десяти, а те й тринадцяти сторіч використовували в різних куточках Європи для створення житлової обстановки, називаючи «середньовічним стилем». Сьогодні облаштованість інтер'єра власного будинку продовжує залишатися процесом сугубо творчим і, як правило, нескінченним. Тим більше коли мова заходить про стиль, що увібрав у себе так багато, що впору засумніватися в його існуванні.
Стаття отримана: www.Zagorod.spb.ru
