Ще в листопаді Естонія починає готуватися до зимових свят: на вулицях з'являються люди в шапках гномиків, у вітринах центральних магазинів розвертаються казкові феєрії, на Ратушній площі встановлюється красуня-ялинка, а машиністом паровозика, що катає туристів по вулицях Таллінна, виявляється ніхто інший, як Jouluvana, він же Дід мороз, він же Санта-Клаус.
У поштових відділення юрбляться люди, що жадають поздоровити своїх близьких листівками, бандеролями, у барах сильніше пахне корицею й кардамоном і часто на столах горять свічі. Коли загоряється четверта свіча адвента - зовсім швидка Різдво.
Адвент - це чотири повні тижні й ще шматочок до Різдва, час, коли католики й лютерани всього миру постяться й очікують народження Христа.З англійської мови це слово перекладається як пришестя, прихід. Як пояснили в неділю тим, що зібралися в Будинку дітям пастори, адвент - це звістка про швидке народження Христа. Початок підготовки до свят. Це час, коли над Ворожим загоряється зірка, і троє волхвів зі Сходу починають свій шлях.
В Естонії немає державної церкви, але по статистиці на першому місці коштують прихильники лютеранської церкви, на другому православної, а далі випливають адепти евангелистской і римсько-католицької церков. Більшість жителів країни все-таки не настільки релігійні, але в країні прийнято дотримувати старих традицій, і багато з людей запалюють свічі на адвентском віденці з ялинових гілок - по однієї в щонеділі.
Свіча - символ світла, що прийде в мир з народженням Христа й тому в різдвяний час так багато свічок, свечечек і величезних свіч навколо. Уже на початку грудня, гуляючи по будь-якому районі міста, можна побачити, що дві третини вікон прикрашені або електричними, або справжніми свічами. У магазині ока розбігаються - свічі класичних, античні, усіляких квітів і різних геометричних форм, гелевие й порошкові, у вигляді банок з варенням, поміщені в керамічні будиночки, ароматизовані й плаваючі - всі вони повноправні учасники різдвяно-новорічного настрою, особливого духу цієї пори року.
В Естонії, як і у всій Європі, дух цей дуже пряний - печуть спеціальні мигдальні пряники, варять глінтвейн - пряне вино; у звичайно прісній кухні з'являються спеції й пряності - мускатний горіх, коріандр, кардамон, гвоздика, цукати, горіхи - от що купує гарна господарка в цей час.
Зізнаюся, естонська кухня - задоволення на аматора й самих естонців давно відійшли від її традицій у щоденному харчуванні, але Різдва не буває без кров'яних ковбасок з перловою кашею, тушкованої кислої капусти, маринованої гарбуза й брусничного соусу, а так само солоних бобів на столі, як символу майбутнього багатства родини. Правда, поруч із кров'яною ковбасою зараз прийнято виставляти інше, більше звичне більшості м'ясних блюд - запечений окіст, печеня зі свинини, які однаково подають із брусничним соусом і гарбузом. Ну й не буває так, щоб на столі не стояли рибні блюда - рибу подають сушену, солону або запечену.
Багато хто наслишани про естонський молочний суп із салакою, але, чесно говорячи, жодного разу не доводилося його навіть бачити, не те що пробувати.
До Різдва варять спеціальне пиво. Воно темне, міцним і солодке з карамельним присмаком і продається тільки в період зимових свят, ну а більшість віддає перевагу глінтвейну (hoogvein або glogg) - у цей час він продається на кожному куті, у всіх барах, кафі, підпилювати.
До речі, якщо раптом захочеться самостійно зварити глінтвейн і закусити його перцевим пряником - пипаркоком, даю рецепт:
"Кароліна" - популярний місцевий глінтвейн
0,5 л червоного вина, 100 мол коньяку, 50 гр цукру, по щіпці мускатного горіха й гвоздики, 1 ч.л. або пари паличок кориці, 2 горошини запашного перцю, 2-3 зернятка кардамону, апельсинова (помаранчева) скоринка.
Вино змішати із цукром і спеціями й нагрівати, помішуючи дерев'яною ложкою. У жодному разі не доводити до кипіння, інакше смак глінтвейну необратимо міняється. Накрити щільною кришкою або залити вино в термос хвилин на 30-40.
Додати коньяк, для аматорів міцніше, 50 гр горілки й дати вину ще небагато постояти.
Подавати в скляних кружках зі стружками мигдалю й ізюмом або шматочком лимона.
Глінтвейн (або глег) можна робити й безалкогольним, а за основу брати порічковий, яблучний і виноградний соки.
Прості пипаркоки
Звичайне тісто продається готовим, але деякі воліють готовити його самостійно по збережених рецептах:
150 гр маргарину або масла, 200 -250 гр цукру, краще темного, 3-4 ст.л. порошку какао, 2 яйця, 1,5 ч.л. розпушувача для тесту, 1 ч.л. солі, 800 - 900 гр борошна, 2 ч.л. мелені кардамони, 2 ч.л. кориці, 1 ч.л. меленого імбиру, 1,5 ч.л. меленої гвоздики, 1 ч.л. меленого мускатного горіха.
Змішати масло, цукор, спеції й какао в каструлі й небагато нагріти, не забуваючи помішувати. Зняти із плити, остудити.
Змішати борошно з розпушувачем і всипати в каструлю, помішуючи, додати яйця й добре все вимісити, можна міксером. Тісто загорнути в плівку й залишити в холодильнику на 12-20 годин.
Далі тісто розкотити, вирізати фігурки й випікати на середньому вогні (175-180 °C) близько 5-10 хвилин залежно від товщини тесту.
Готові фігурки розфарбовують кольоровою глазур'ю, прикрашають шоколадом або нонпареллю.
Пипаркоки приносять дітям гноми, які починають ходити з 1 грудня й розкладати невеликі презенти в носки або чобітки слухняних дітей. Хто ж захоче виявитися раптом неслухняним і втратиться ласощів? От і намагаються детишки щосили не засмучувати батьків і в щоденниках приносити тільки гарні оцінки. А ще зараз знову дуже популярно самостійне виготовлення новорічних прикрас, іграшок, упакувань для подарунків і цей процес захоплює й дітей, і дорослих. У хід ідуть заготівлі для різдвяних вінків з пінопласту, лози або ялинових гілок, які декорують мішурою, фруктами, іграшками, винними пробками, намистом, черепашками й іншими симпатичними маленькими предметами.
Вікна прикрашають вітражами, як покупними, так і саморобними, розмальовують фарбами або наносять "паморозь" зі спеціальних балончиков. Популярний етнічний стиль і часто прикраси являють собою сухі букетики, плетені кульки, зірки, шишки й горіхи, пофарбовані в золотий і срібні кольори.
Раніше, ще в середні століття, шкодь населення Естонії було дуже популярним виготовляти спеціальні корони, що імітують церковні свічники, але традиція, практично, пішла в небуття й була витиснута вищезгаданими різдвяними прикрасами.
Зате іншу древню традицію не змогло витиснути ніщо: щороку 24 грудня опівдні лунає звук фанфар на Ратушній площі й мер міста Таллінна проголошує Рождественський мир. Із цього моменту вес суєтне й повсякденне відходить на другий план і люди починають готуватися до самого головного, для когось релігійному, для когось сімейному святу в році.
Три з половиною сторіччя з вікна будинку Ратуші вимовляються слова шведської королеви Христини, випливаючи яким у державі оголошується Рождественський мир "щоб люди святкували із благочестям і пристойною помірністю й поводилися мирно й благопристойно", а тим, хто посмітить порушити його невартим поводженням, загрожує строге покарання "за законом і встановленим порядком".
Різдвяний мир діє до самого 13 січня - Канутова дня.
Наступає час, коли в церквах звучать урочисті літургії й не тільки туристи, але й місцеві жителі часто гуляють по місту й заходять в органні зали. Чомусь саме в цей час хочеться чути врочисті звуки органа, які заповнюють тебе цілком, піднімаються по хребті й змушують душу тріпотіти від захвату, від очікування чогось світлого, піднесеного, загалом, свята.
І свято приходить. Він дуже затишний і тихий. Усім у ньому добре й тепло: і тому, хто виїхав на хутір, послухати тишу зимового лісу й відірватися від робочої суєти, і тому, хто залишився в місті й накрив святковий стіл для близьких. Різдвяна благодать опустилася на землю й допомогла кожному хоч на мить почувстввовать себе щасливим. Ирина Кузина
25.12.02
Стаття отримана: Жіночий журнал Клео.Ру
