Кухня для мене завжди була самою улюбленою кімнатою в будинку: суботнім ранком звідти доносився неголосний спів і захід оладків, що змушував мене підскочити набагато раніше, ніж було заплановано, а зимовим вечором там запалювали товсту свічу й саме там залишали носок для гномів. От і зараз, незважаючи на те, що живу окремо від батьків і оладки по ранках доводиться жарити самостійно, обожнюю кухню. Мої гості дивуються: чому в тебе крісло коштує не у вітальні, а на кухні? Все просто - згорнутися клубочком, прихопивши цікаву книжку й чашку з гарячим чаєм, мені подобається саме тут. І я не з тими, хто вважає, що кухні в наших квартирах незручні через маленьку площу, а скоріше погоджуся з дослідженнями ергономічності приміщень, які довели, що кухні менших розмірів створюють кращі умови для роботи, чим великі приміщення, а незручність найчастіше є наслідком устаткування кухні невідповідними меблями і її неправильним розміщенням. Щоб уникнути цього, необхідний правильний робочий зв'язок між головними елементами кухонного встаткування. Найбільш доцільним уважається розташування робочого місця для підготовки продуктів між мийкою й плитою. Так господарка може дістати їх, простягнувши тільки руку й не роблячи ніяких зайвих рухів.
А ще я люблю готовити й не відбуваю каторгу в плити, а щиро насолоджуюся моментом готування якого-небудь супер-блюда. Цікавлячись кулінарією, я збираю й випробую цікаві рецепти й під час цих кулінарних експериментів дійшла висновку, що руки кухаря здатні передати настрій і негативний, або позитивний заряд всій страві. Інакше як пояснити, що найпростішому блюдо, що ви можете приготувати із закритими очима й список інгредієнтів не міняється роками, виходить щораз по-новому? На мій погляд, навіть невигадливе блюдо, приготовлене з любов'ю й з'їдене в спокійній, доброзичливій обстановці, здасться райською насолодою. А сам вишукане буде отруєно негативними думками або конфліктною ситуацією під час трапези. Тому, вертаючись додому в розпатланих почуттях, перш, ніж готовити вечерю, приймаю душ, включаю спокійну музику й відключаюся від проблем. Таке "перемикання" умонастрою допомагає не тільки в кулінарії, але й у сімейному житті, слово честі! Але з одного настрою суп не звариш, доводиться потрудитися. Хочу поділитися своїми спостереженнями й радами професійних кухарів як одержувати задоволення від времяпрепровождения на кухні.
Почнемо, мабуть, з посуду. Фахівці інститутів харчування не приховують, що багато видів металевого посуду по суті - міни вповільненої дії. Алюміній -досить активний метал, при нагріванні й кип'ятінні в ньому утворяться солі, які погіршують смакові якості їжі, псують колір і запах блюд. У більших кількостях ці солі небезпечні для здоров'я. Ще більш небезпечна сталевий оцинкований посуд, у якій категорично не рекомендується кип'ятити воду. При нагріванні будуть утворюватися солі цинку, які досить отрутні. Що стосується сверхдорогой посуду відомих марок, то вона, найчастіше, виготовлена з нержавіючої сталі, протипоказань до застосування не має, але й не має чудодійні властивості, описаними в рекламі. Як не дивно, але технологія, що розвивається, не змогла запропонувати кращі варіанти кухонного посуду, ніж "стародавні": найкраще готовити й зберігати їжу в посуді зі сталі, чавуну, глини, скла, дерева. Їжа в такому посуді стає не тільки смачніше, але й корисніше.
На Русі головним кухонним і сервировочним посудиною тривалий час був керамічний горщик, у якому й варили, і гасили, і запікали. Головний принцип - готування у власному соку. У такий спосіб і риба, і м'ясо, і овочі, приготовлені в горшочке, порадують своїм смаком. Однак, незважаючи на свою універсальність, горщику важко було задовольнити численні кулінарні запити. Тоді й прийшли до нього на допомогу всілякі каструлі, листи, сковороди. Спочатку сковороди, як і горщики, виготовляли з вогнетривкої глини, та й для печі такий матеріал був найбільш придатний. За формою перші сковороди нагадували каструлю, краї якої розширювалися вгорі. Згодом сковороди стали робити із чавуну, які й зараз досить популярні в професійних кухарів. А в мене й донині існує спеціальна "напівшепіт" чавунна сковорода. На ній я тільки випікаю млинці, млинчики й оладки й ніколи не мою, тільки протираю після використання.
Тепер про обробні дошки. Геть усе знають, що обробних дощок у господарстві повинне бути трохи: для різних груп продуктів. А якими ці дошки повинні бути? Обробна дошка може бути склеєна з декількох шарів фанери. Тоді збоку можна помітити поздовжні смужки. Така дощечка тонка, легка, не пожолобиться, якщо залишати неї у воді, а потім сушити. Одним словом, непогана. Але верхній шар фанери досить швидко робиться непридатним. Обробна дошка із цільного шматка дерева потолще, чим склеєна з фанери. З боків легко проглядається характерний деревний малюнок. Якщо дошка була вирізана з деревини, що не вилежалася, вона може не витримати випробувань водою й сушінням - неї може "повісті хвилею". У випадку, коли така неприємність відбулася, залишіть дощечку під гнітом на два^-двох-день-два між двома мокрими матер'яними серветками, і вона випрямиться. Самі популярні зараз дошки - пластикові. Привереди можуть вибрати дощечки під колір очей або в тон фартуха. Ці дошки легко й просто мити. У плюс їм можна зарахувати те, що вони легкі й досить довговічні. Але вони сковзають по столі, чистити на них, наприклад, рибу - одне мучення. І як довідатися, чи не містить пластик, з якого виготовлена така дощечка, шкідливих домішок, особливо якщо ви купили виріб на ринку? Надійніше всього купувати обробні дошки із твердих порід дерева (наприклад, дуба). Звичайно, вони подороже, але зате й турбот з ними немає. Останнім часом у продажі можна побачити кам'яні обробні дошки. Вони дуже довговічні, щоправда, дорожче дубових.
Неодмінний супутник будь-якої обробної дошки - ніж. Кращим уважається клинок з нержавіючої сталі, тому на лезі повинне бути написане "нерж" або stainless steel. Ручка кухонного ножа звичайно робиться із пластмаси або дерева. Матеріал не так важливий, як зручність і безпека в роботі. У підстави гарної ручки неодмінно повинен бути уступ, що перешкоджає соскальзиванию жирної або мокрої руки на лезо - інакше ви ризикуєте залишитися без пальців, а клинок повинен заходити в ручку приблизно на 2/3 її довжини. Це є гарантією того, що ніж не розбовтається.
У чому й чим готовити розібралися. Із чого є? Пройшло час, коли на полках сервантів порошилися сервізи й кришталь "про запас". Зараз можна купити те, що тобі по душі: кольорове скло, соломка, дерево, кераміка, порцеляна - вибирай, орієнтуючись на потребі, не зневажаючи міркуваннями практичності. Я твердо дотримуюся "золотого" правила: "немає посуду із тріщиною!" і безжалісно викидаю тріснуті кружечки й тарілочки. Таким чином, з'являється можливість частіше обновляти повсякденні сервізи. Зараз модна екологічна тема. Італійці, наприклад, поміщають рослини усередину скла. Мені дуже подобаються тарілки на дні яких під товстим склом заховані колоски, квасоля, дрібні камушки. Колір посуду теж відіграє роль. Учені й медики, що займаються цветолечением, установили, що найкраще травленню сприяє жовтогарячий колір. У жовтогарячій їдальні поліпшується апетит і навіть знижується вагу! Так що зараз я входжу в кухню, муркочучи пісеньку "Жовтогаряче небо, жовтогаряче сонце..." і задумую ремонт. Ирина Кузина
25.01.02
Стаття отримана: Жіночий журнал Клео.Ру
