Прийшла весна, а разом з нею й турботи на присадибній ділянці. На думку досвідчених дачників-хліборобів, щоб майбутній урожай вийшов відмінним, потрібно насамперед розібратися в особливостях ґрунту на ділянці, щоб урахувати їх при посадці рослин. От про цьому й піде мова.
Основними характеристиками ґрунту будь-якої ділянки є її механічний склад і кислотність.
Механічний склад ґрунту визначається співвідношенням між кількістю піщаних і глинистих часток. Ґрунт може бути піщані й супіщаної (легені ґрунту), суглинні й глинистої (важкі ґрунти). У заболочених місцях вона, як правило, торф'яна.
Піщані й супіщані ґрунти містять багато піску, мало пилу й мулу. Вони швидко прогріваються, добре пропускають воду, але слабко неї затримують. У результаті разом з водою з верхніх шарів вимиваються й живильні речовини, які затримуються в ґрунті глибше - частіше нижче кореневих систем рослин.
Суглинні ґрунти по своєму механічному складі й властивостям є проміжними між супіщаними й глинистими. За свідченням фахівців, вони мають гарну структуру й більший запас живильних речовин - тому найбільш родючі (за винятком сильно підзолистих).
Глинисті ґрунти найменш родючі із всіх видів ґрунтів. Вони мають погану структуру, важкі й повільно прогріваються. У них мало повітря, багато води у верхніх шарах і недостатньо в нижні. Як наслідок - діяльність корисних мікроорганізмів у глинистих ґрунтах сильно вповільнюється або припиняється взагалі.
Торф'яні ґрунти містять велика кількість органічної речовини - торфу, що перебуває в незасвоюваній формі. Вони також мають підвищені вологість і кислотність, бідні фосфором, калієм, міддю й бором, повільно відтають і погано прогріваються.
Кислотність ґрунту (рн) визначається кількістю содержащейся в ній перевелися. Ґрунт, багатий вапном, має лужну реакцію. Ґрунту з недоліком перевелися ставляться до кислого.
По ступені кислотності ґрунту бувають кислі, нейтральні, лужні. Сильно кислі ґрунти мають рн 3-4 одиниці; среднекислие - 4-5; слабокислие - 5-6; нейтральні - 6-7; лужні - 7-8; сильно лужні - 8-9. Чим вище кислотність ґрунту, тим вона важче для рослин:
•по-перше, живильні речовини, який насичені кислі ґрунти, погано засвоюються рослинами;
•по-друге, кислі ґрунти довго не просихають, а просохнув, швидко покриваються кіркою;
•по-третє, корисні мікроорганізми в кислих ґрунтах погано розвиваються, а шкідливі для рослин речовини інтенсивно накопичуються.
Все це негативно впливає на ріст і розвиток рослин.
Приведемо деякі практичні рекомендації від агрономів і досвідчених садівників-аматорів.
Для того щоб визначити механічний склад ґрунту, рекомендується взяти зразок ґрунту обсягом не більше однієї чайної ложки, змочити водою й зробити з нього кулька. Якщо кулька не виходить, то ґрунт піщана. Якщо вийшов, його треба розкотити в шнур. Не розкочується - ґрунт супіщана. Якщо шнур вийшов, спробуйте згорнути його в колечко. Колечко не вийшло - ґрунт легкосуглинистая. Якщо колечко виходить, але сильно розтріскується й ламається - ґрунт среднесуглинистая; колечко слабко розтріскується - ґрунт тяжелосуглинистая. Нарешті, якщо колечко приймає будь-яку форму - ґрунт глиниста.
Кислотність ґрунту можна визначити декількома способами. Найпростіший - за допомогою стандартних наборів для аналізу ґрунту, наявних у торговельній мережі. Невеликі проби ґрунту, відібраної з різних місць ділянки, змішують із розчином, що входить у набір. Після осадження ґрунту порівнюють фарбування надосадової рідини із прикладеною колірною шкалою, на якій зазначені значення рн, що відповідають певної інтенсивності фарбування.
Інший спосіб визначення - за структурою ґрунту. Якщо в орному шарі землі (20-25 див) зустрічається білястий прошарок, що нагадує золу, виходить, ґрунт кисла.
І ще один. Кислотність ґрунту можна визначити по рослинах-індикаторам, що виростають на ділянці. Так, на кислому ґрунті звичайно можна спостерігати велика кількість хвоща, м'яти, подорожника, іван-так-марьи, жовтцю їдкого й повзучого, белоуса... А от ромашка непахуча, в'юнок польовий, мати-і-мачуха, конюшина завжди вибирають слабокислую й нейтральну ґрунту.
Для зниження кислотності ґрунт вапнують. Дози перевелися різні й залежать від ступеня кислотності, механічного складу ґрунту, вирощуваної культури, а також від застосовуваного матеріалу. Їм може бути мелений вапняк (вуглекисле вапно), вапно-пушонка (гашене вапно), вапняний туф (ключове вапно), цементний пил і ін. Найпоширеніший з них - мелений вапняк. Середні дози меленого вапняку на ґрунтах різного механічного складу різної кислотності будуть наступними (у кг на 100 кв. м):
•для супіщаної й легко суглинного ґрунту: рн = 4,5 і менш - 40 кг; рн = 4,6 - 35 кг; рн = 4,8 - 30 кг; рн = 5,0 - 25 кг; рн = 5,2 і більше - 20 кг;
•для середньо- і тяжелосуглинистой ґрунту: рн = 4,5 - 60 кг; рн = 4,6 - 55 кг; рн = 4,8 - 50 кг; рн = 5,0 - 45 кг; рн = 5,2 - 40 кг; рн = 5,4 і більше - 35 кг.
Контроль кислотності ґрунту рекомендується здійснювати регулярно, особливо після її штучної зміни.
Для підвищення родючості ґрунт доцільно окультурювати.
Так, щоб окультурити піщаний ґрунт, бідний живильними речовинами, сипучу й погано утримуючу вологу, її глибоко перекопують і вносять більші дози органічних добрив. Площа землі, відведеної під посадку, розбивають на смуги шириною 80 див, довжиною по ширині ділянки. По першій смузі викопують канаву на глибину двох багнетів лопати (55-60 див), відкидаючи ґрунт убік. Поруч копають другу канаву й перекидають ґрунт у першу: ґрунт (пісок) змішують із глиною, добривами з розрахунку на 1 кв. м : глини 50 кг, органічних добрив - до 15 кг, перевелися - до 800 г (залежно від ступеня кислотності), суперфосфату - до 70 г, хлористого калію - до 40 р. Потім засипають другу канаву й у такий спосіб перевалюють ґрунт усього ділянки.
Окультурення глинистих і суглинних ґрунтів, бедних гумусом (найважливіша частина органічної речовини ґрунту, що утвориться в її верхній частині при розкладанні рослинних і тваринних залишків), зольними речовинами, з поганою здатністю пропускати воду, також досягається шляхом глибокої їх перекопки. З розрахунку на 1 кв. м вносять добрива: гною, перегною, компосту - до 15 кг, суперфосфату - до 70 г, хлористого калію - до 50 г, перевелися - до 800 р. Щоб глинисті й суглинні ґрунти стали пухкими, вносять пісок і підмножина - відповідно до 50 і 15 кг розраховуючи на 1 кв. м.
Для поліпшення фізичних властивостей торф'яних ґрунтів їх осушують, проводять пескование й вапнування, вносять добрива з розрахунку на 1 кв. м: органічних - до трьох цебер, суперфосфату - до 100 г, калійної солі - до 60 г, перевелися - до 1 кг.
Осушення - основний прийом освоєння торф'яних ґрунтів. Він дозволяє знизити рівень ґрунтових вод і видалити надлишок води з корнеобитаемого шару ґрунту. Найбільш простий спосіб осушення території - спорудження відкритої осушувальної мережі. Якщо рівень ґрунтових вод не вдалося знизити до потрібних меж, то при посадці культур користуються двома прийомами: висаджують їх на насипні горбки й вали висотою 30-50 див або вирощують на карликових і напівкарликових підщепах, коренева система яких більше поверхнева.
Пескование також поліпшує торф'яні ґрунти: по поверхні ділянки розподіляють велика кількість піску (6 тонн на 100 кв. м), перекопують ділянка, перемішуючи торф і пісок.
Вапнування - важливий прийом регулювання кислотності торф'яних ґрунтів. Для Нечорноземної зони фахівці рекомендують вносити в середньому 3,5-4,5 кг перевелися на 10 кв. м площі.
Після дощу й поливу ґрунт рекомендується добре розпушувати. Справа в тому, що під впливом дощу й особливо ґрунтових вод неміцна структура ґрунту руйнується, а при її підсиханні на поверхні утвориться кірка, що перешкоджає проникненню повітря й води в глиб ґрунту. Вода стікає по поверхні, не досягаючи корінь рослин. При подальшому висиханні на кірці утворяться тріщини - по них волога швидко випаровується. Тому ґрунт потрібно підтримувати в пухкому стані, не допускаючи утворення кірки. Звичайно рихлять ґрунт у період, коли вона не налипає на мотику або рихлитель. Наступний полив піщаних і супіщаних ґрунтів проводять через день після розпушування, а глинистих і суглинних - через 2-5 днів залежно від вимог вирощуваної культури.
Досвідчені хлібороби рекомендують овочеві і ягідні культури на піщаних і супіщаних ґрунтах поливати меншою кількістю води, але частіше; на глинисті й суглинних - рідше, обильнее, але так, щоб на поверхні не залишалося калюж. Поява їх говорить про те, що ґрунт пересохнув. У цьому випадку при поливі важливо лійку тримати ближче до землі, іти швидко й вертатися на одне місце два-три рази. Якщо для поливу використовується шланг, то на ньому повинна бути насадка - це охоронить ґрунт від розмиву.
Будь-який ґрунт вимагає внесення в неї добрив. Насамперед їй необхідні органічні добрива: гній, компост, кролячий і пташиний кал, торф і ін. Ці добрива містять азот, фосфор, калій, а також мікроелементи, вітаміни й гормони.
Свіжий гній небажано вносити в ґрунт: у процесі його розкладання в ґрунті утворяться отрутні для кореневої системи гази. Крім того, свіжий гній містить велика кількість схожих насінь бур'янистих рослин. Для одержання напівперепрілого гною його зберігають штабелями, закритими зверху шаром торфу (15-20 див), від чотирьох до восьми місяців.
Пташиний кал по змісту живильних речовин перевершує гній. Це швидкодіюче добриво. У чистому виді його вносять восени або провесною під перекопку з розрахунку 0,2-0,3 кг на 1 кв. м, але найчастіше використовують для підгодівель у рідкому виді: 1-2 кг калу розводять у цебрі води й вносять у кількості 1,5 літра на 1 кв. м у канавки, які засипають ґрунтом.
Торф ділиться на верхівковий, низинний і перехідний. Верховий торф - малоразложившийся, для безпосереднього застосування як добриво непридатне, але успішно компостується. Низинний торф має слабокислую й нейтральну реакції, придатний для добрива й компостів. При компостуванні до торфу додають вапно, гній, пташиний кал і інше бистроразлагающееся органічне добриво.
Компости виходять у результаті розкладання різних рослинних відходів або органічних речовин під впливом діяльності мікроорганізмів.
Мінеральні добрива по наявності в них елементів харчування діляться на прості (містять тільки один елемент харчування: азотні, фосфорні, калійні, магнієві, борні й ін.) і комплексні (складні, сложносмешанние й змішані), які містять у собі кілька простих елементів харчування залежно від типів ґрунтів і потреб рослинних культур.
Російське прислів'я говорить: "Немає поганого ґрунту, є погані хазяї". Ми постаралися привести основні відомості про ґрунти, знання яких, на наш погляд, дозволить кожному хазяїнові земельної ділянки більш ефективно готовити ґрунт до посадок, правильно неї окультурювати й одержувати восени високі врожаї.
Валерій Климов
ПРО&Р
