Існують речі, які в нашій свідомості неминуче асоціюються з тією або іншою країною-виробником. Якщо говорити, скажемо, про годинники, то вони, по визначенню, повинні бути швейцарськими. Парфюм, - зрозуміло, французьким. Коли ж мова заходить про меблі, на розум приходить Італія. Саме вона в поданні більшості виступає законодавицею интерьерной моди. Саме до неї спрямовані погляди тих, чия амбіційність не приемлет недосказанности й півзаходів у дизайні.
"Італійське чудо"
Під такою назвою в історію ввійшов феномен надзвичайного зльоту популярності італійських меблів. Відбулося це відразу після Другої світової війни, коли зруйнована Європа в повному розумінні слова відроджувалася з попелу. У той час як більшість країн по крохам збирали вцілілі в кровопролитній м'ясорубці атрибути мирного довоєнного життя, Італія однієї з перших усвідомила необхідність забезпечити стражденного й знудженого по естетиці й комфорту обивателя необхідними йому предметами обстановки. Всі сили були зосереджені на відновленні легкої промисловості країни. І результат не сповільнив виявитися. В ошеломляюще короткий термін Італія заробила імідж, популярність і успіх; вона ввірвалася в літопис європейського дизайну, і італійські меблі буквально відразу стали самої модної у світі.
Втім, технологія цього так званого "чуда" досить добре вивчена й цілком з'ясовна. В основі її - висока якість виробництва й імена найвідоміших і екстравагантних художників. Підсумком стала подія, що відбулася вже в перше післявоєнне десятиліття, важливість якого усвідомили значно пізніше. В 1951 році у Флоренції було проголошено офіційне народження Італійської Індустрії Моди. А ще через десять років у Милане відбувся Перший міжнародний меблевий салон, на якому авторитет італійських виробників уже навряд чи міг у когось викликати сумнів. З 1960-х років меблева індустрія Апеннінського півострова розвивається по оригінальному й, безумовно, новаторському шляху. Це стосується як проблем пошуку матеріалів, так і рішень конструкторських завдань. На арену виходять цілі модні будинки, школи й напрямки, а також імена окремих дизайнерів, які рекламуються незалежно від приналежності до тієї або іншої фірми.
Однак причини сьогоднішньої настільки високої оцінки бурштину "меблі Італії" мають і цілком об'єктивних історичних корінь. Подібний успіх не міг бути випадковим. В Італії відношення до меблів як до предмета високого мистецтва культивувалося століттями. Основа ж його, без сумніву, була закладена в епоху Відродження, коли країна виявилася в авангарді бурхливого процесу переосмислення колишніх єстетических ідеалів і створення нових форм у всіх областях ремісництва й мистецтва.Із глибини століть
Невипадково Ренесанс на Апеннінському півострові став заявляти про себе вже на початку XIV століття, тобто многим раніше, ніж у найближчих європейських сусідів. Прогрес у країні йшов стрімкими темпами, особливо процвітали в боротьбі за власну економічну незалежність італійські торговельні міста. Буквально в наступні сторіччя був покладений початок виникненню капіталістичних відносин. А поширення мануфактур ознаменувало собою поява нового класу - буржуазії. Крім того, на цей період довелися й Великі географічні відкриття, що істотно розширили подання про світ. Усе разом сприяло народженню нового художнього смаку й переосмисленню єстетических ідеалів античної спадщини. В Італії починається небачений досі підйом у багатьох сферах життя, досягають свого найвищого розквіту архітектура, живопис і прикладне-декоративно-прикладне мистецтво.
Італія виділяється серед лідируючих європейських виробників меблів. Саме їй по праву належить цілий ряд як технічних, так і сугубо художніх новацій у меблевій справі. В XIV столітті у світі одержали поширення знамениті італійські кассоне, масивні, з важким цоколем і карнизами, як правило прикрашені різьбленням, інкрустацією, а також розписами найбільших художників італійського Відродження. В Італії з'явився й особливий вид меблів - каса-панка (або скриня-лава). Ренесансні меблі характеризується незвичайною точністю форми, чіткою побудовою й частим використанням в оформленні архітектурних елементів. Корпусні меблі нагадують цілі архітектурні спорудження, отакі палаццо в мініатюрі, з колонками, пілястрами, безліччю карнизів і фронтонів.
Приблизно в той же час досягає певних висот і столярне ремесло: італійці винаходять верстат для виготовлення тонких аркушів деревини - фанери, що багато в чому визначило долю місцевого меблевого виробництва. З освоєнням способу одержання пилених дощок стає можливим виробництво більше легких меблів. Згодом вироблені в цей період нові прийоми рамочно-филеночной в'язання ляжуть в основу численних меблевих форм. Естетику диктував і матеріал - деревина. Вона сприяла стриманій колірній гамі ренесансних меблів. Предмети обстановки нечисленні і являють собою функціональні й у не меншому ступені декоративні зразки прикладного мистецтва. Значна роль як і раніше залишається за сундуком-кассоне. Новими типами меблів виступають секретер і посудна шафа. Причому останній - приосадкуватий, як правило, двох- або четирехдверний, являє собою свого роду перехідну форму від скрині до сучасної шафи. Ліжко залишається високої, з яскраво вираженим узголів'ям, з обов'язковим балдахіном або задергивающимися шторками. Стіл - прямокутної форми, з товстою стільницею й масивними підвалинами, або - одноопорний, зі стільницями круглої, шести- або восьмикутної форми. Загальна стилістика - брутальна, підкреслено масивна, що йде традицією в римську античну обстановку. До періоду Відродження варто віднести й знамениту конструкцію того часу - стілець Строцци, що складається з дошки, що служить сидінням, високої дощатої спинки й трьох похилих ніжок. Ще один тип меблів того часу - звичайний стілець на чотирьох ніжках, що послужила прототипом крісла із сидінням і спинкою, оббитими шкірою. Поява такого крісла можна вважати початком виробництва м'яких меблів.Розділяючи, пануй?
Залежно від епохи мінялися й способи декорування італійських меблів. Якщо для початку періоду Відродження був характерний яскравий розпис і позолоть, то згодом на перший план вийшли в першу чергу орнаментальне оформлення й техніка інкрустації. Уже в XVI столітті панує різьблення по дереву, рельєф і соковита фактура якої передвіщали настання епохи барокко.
Крім іншого, предмети обстановки різнилися й по областях. Меблеве мистецтво в країні мало яскраво виражені місцеві особливості. Фахівці виділяють чотири основних центри виробництва меблів у середньовічній Італії.
Так, на рубежі V-XVI століть найбільш развитой у художнім відношенні вважалися меблі Тоскани (Флоренція), що зробила сильний вплив на меблеве мистецтво всієї Італії. Саме тут, у Тоскані, виявилися перші ознаки раннього ренесансу. Декорувалися меблі розписом і позолоттю, однак уже незабаром стала застосовуватися й кам'яна мозаїка. Найбільш оригінальн і різноманітними вважалися меблеві форми, зроблені у Венеції й прилягаючих до неї північних італійських областях. Вони складалися під впливом особливостей архітектури міста на воді; крім того, сильний вплив зробили й розвинені торговельні зв'язки із країнами Сходу. Саме завдяки цим формам венеціанські меблі придбали ні із чим не порівнянна декоративна пишнота. Великим центром меблевого виробництва була й Болонья. Вона стала місцем виникнення напрямку меблевого мистецтва з характерними витриманими пропорціями, динамічними формами й ефектними профілями, риси якого найбільше явно виявилися вже в XVII столітті. А в меблевих майстернях Ломбардії виготовлялися інкрустовані кістяними пластинками предмети обстановки, у яких проглядався досить сильний вплив венеціанських зразків.
Навіть на перший погляд ситуація багато в чому нагадує сучасну. Сьогодні, маючи подання про тенденції моди й фірмовий стиль того або іншого виробника, не важко буде відрізнити школи й напрямки італійських меблів, визначити приналежність предмета обстановки до тієї або іншої лінії, фабриці, колекції й т.д.Від кількості до якості
Той факт, що італійські меблеві фабрики - перші й кращі у світі, давно не вимагає підтвердження. Ще й з тієї причини, що такої кількості фабрик немає в жодній іншій країні. Що дивно, так це здатність італійських виробників устигати й лідирувати у всіх областях і, що не менш важливо, стилях меблевого виробництва. Адже Італія по суті не позиціонує себе як законодавиця якого б те не було певного напрямку. Немає в меблевому або іншому декоративно-прикладному мистецтві такого поняття, як "італійський стиль" (аналогічного поняттю "російський стиль"). Італія виступає свого роду провісником загального Великого Стилю, творцем продукції найвищого рівня, що ми сьогодні й іменуємо італійським дизайном.
Дійсно, ряди прихильників італійських меблів аж ніяк не обмежуються рамками того або іншого напрямку. По статистиці, салони реалізують приблизно в рівному співвідношенні меблі як класичного стилю, так і предмети обстановки, виконані в сугубо сучасній естетиці. Деяка перевага в ту або іншу сторону, щоправда, спостерігається по регіонах і областям. Скажемо, для Петербурга найбільш прийнятним залишається стилістика мінімалізму, з його лаконічністю й чистотою ліній, строгістю й деяким аскетизмом. В італійському прояві мінімалізм виражається у відсутності зайвої декоративності, акценті на високу якість матеріалу й витончений дизайн. Саме мінімалізм дозволяє створити в інтер'єрі атмосферу настільки характерної для сьогоднішнього дня волі й незахаращеності простору, що італійці настільки успішно реалізують у своїх меблевих колекціях.
Втім, класичні меблі й предмети інтер'єра в більше традиційному виконанні також добре затребувані на ринку. Тут італійці знову спереду. Інакше й бути не могло, найбагатша художня історія Апеннінського півострова від античної стародавності, епохи Відродження до стрімкого зльоту дизайну в наші дні дозволяє італійським проектувальникам і дизайнерам випускати справжні твори мистецтва. Воістину, немає такого стилю, у якому б не превстигли італійські мебельники.
До честі вітчизняного споживача варто помітити, що за останнє десятиліття він став куди більше розбірливим. Достаток і буквальне засилля "італійської" меблів уже не вводить в оману спокушеного цінителя, і всемогутній лейбл "Made in Italy" не приймається на віру беззастережно. Основними критеріями при виборі меблів стають сучасний дизайн, якість виконання й матеріалів, модне розцвічення й, зрозуміло, адекватний ціновий діапазон. Невипадково по цілому ряді ознак італійські меблі продовжують залишатися найбільш якісної й, відповідно, дорогою. Втім, це не наносить збитку її затребуваності, оскільки вона представлена в досить широкій ціновий і "іменній" гамі.
Як би гарна не були італійські меблі, їй доводиться постійно витримувати найжорстокішу конкуренцію з буквально наступаючими на п'яти виробниками німецьких кухонь або французьких спальних гарнітурів. Однак на сьогоднішній день королева дизайну як і раніше відповідає своєму високому титулу. А значить - постійно вдосконалюється й залишається першої і як виконання, і у вишуканості сполучень матеріалів і фактур, і в колірному й композиційному рішенні, і в інтуїтивному виборі актуальних тенденцій. Словом - у дизайнерському мистецтві.ДУМКА ФАХІВЦЯ
"b"Наталя КОЗЛОВСКАЯ,
керуючим салоном "Ego Hall":"/b"
Італійські меблі можна довідатися відразу: по зовнішньому вигляді, по елементах обробки, за матеріалами, з яких вона виготовлена. Тут використовуються венеціанське скло, оброблене воском дерево, сучасні матеріали самих різних квітів і фактури. А італійським колекціям меблів зі шкіри сьогодні немає рівних у Європі. Завдяки багаторічним традиціям виробництва меблі з Італії відрізняють висока якість і професійний дизайн.
Італійські меблі воліють люди з витонченим смаком. Будь-який інтер'єр - і традиційний класичний, і в стилі ганьби-тік - може бути "чисто італійським" - від меблів до тканин, килимів, посуду й постільної білизни. Причому такий комплекс не обов'язково здобувати за один раз, а можна формувати, "збираючи" поступово й доповнюючи стильними деталями.
Стаття отримана: www.Zagorod.spb.ru
