Не знаю, як у вас, а в мене при слові "кабінет" перед думкою виникає класична картина - важкі меблі темного дерева, що відливають тьмяним золотом корінці книг за стеклами шаф, м'який пухнатий килим, велике зручне крісло й тихо, що потріскують дрова, у каміні. Строгий і вишуканий інтер'єр, що розташовує до міркування про вічні проблеми й читання розумних і добрих книг. Тут можна вкритися від суєти повсякденності.
Що таке кабінет
Слово "кабінет" за останні кілька років знову стало звичним і загальновживаним. Ще кілька десятиліть назад воно асоціювалося з робочим місцем начальника або залом у музеї. Зараз кабінетами обзаводяться практично всі ділові люди. Говорять, що мати в будинку або у квартирі кабінет нині вважається гарним тоном, ознакою того, що хазяїн процвітає в житті.
Словники трактують поняття "кабінет" як кімнату, призначену для занять і зберігання книг, картин, рідких і дорогоцінних речей, а також наукових колекцій і інструментів. Але у французькій мові, з якого прийшло це слово, воно означає ще й спеціальний предмет інтер'єра для зберігання коштовностей і паперів. Величезні й у той же час витончені "скриньки" з безліччю шухлядок і схованок були надзвичайно популярні із часів епохи Відродження. Їх створювали кращі майстри, проявляючи при цьому дивну фантазію. Особливо вражають уяву виробу у вигляді точних копій знаменитих архітектурних споруджень або готичні собори, що нагадують, з вигадливим різьбленням по дереву. Такі кабінети стояли в особистих покоях дам і джентльменів, а ключики від них носили звичайно чоловіка - на якому-небудь брелоке в кишені, а жінки - у ридикюлі й не довіряли їх нікому, оскільки зберігали там не тільки коштовності й документи, але й особисті таємниці.
Що стосується кабінету як кімнати, те аж до кінця XIX століття він був переважно приналежністю сильної половини людства. У парадних залах палаців зустрічалися кабінети й на жіночій половині, але частіше це було привілеєм імператриць, яких положення зобов'язувало займатися справами.За старих часів…
Кабінет завжди був відбиттям пристрастей і смаків хазяїна. Тому цілком природно, що кабінет ученого або державного діяча відрізнявся від кабінету світського лева або військового, але основні принципи в оздобленні й оформленні інтер'єра все-таки простежувалися.
Багаті люди, що жили в більших будинках або садибах, звичайно зберігали книги в основному в бібліотеках. У кабінетах же стояли кілька невеликих шаф із самими улюбленими й потрібними книгами. Необхідним атрибутом кабінету завжди був письмовий стіл. Він був свого роду прикрасою й центром кімнати, на ньому обов'язково стояв масивний письмовий прилад і світильники із бронзи й напівкоштовних каменів, що часто були творами мистецтва. Ті, хто любив працювати коштуючи, користувалися конторкою - високою подобою маленького письмового стола. Ділові папери зберігали в бюро (прообразі сучасного секретера) і в кабінетах. Письмові столи із численними ящиками стали робити тільки наприкінці XIX століття.
Робоче крісло перед столом рідко було масивним, зате поруч у кабінеті, як правило, стояло велике затишне крісло для відпочинку з лавочкою для ніг, а для більшої зручності до нього прикріплювався спеціальний пюпітр, на якому можна було розкласти книгу. Залежно від пори року таке крісло кочувало: узимку ближче до каміна або грубки, а влітку - до вікна.
Оскільки кабінет був місцем, де чоловіка звичайно усамітнювалися після обіду покурити й поговорити в більше вільній обстановці, без дам, у ньому незмінно була присутній спеціальна шафка із приналежностями для паління - сигарами, коробками з різними сортами тютюну й, звичайно ж, колекція трубок - предмет гордості хазяїна. Для гостей у кабінеті розставляли крісла й дивани. Над диваном же, що нагадував сучасну тахту, неодмінно висів перський килим зі зразками зброї, навіть якщо хазяїн і не мав ніякого відношення до армії й військової справи.
Особливе місце в кабінеті приділялося пристрастям хазяїна. Звичайно, збирачі живопису не демонстрували тут всі свої картини - для цього існували спеціальні галереї, а прикрашали стіни тільки самими улюбленими. А от колекції монет, усіляких стародавностей і раритетів звичайно містилися в спеціально зроблені саме для них шафах, називаних вітринами. Менш коштовні предмети й прикраси розставляли на столі, коминковій полиці або консолях.
Люди, увлекавшиеся ручною працею, тримали в кабінеті маленький токарський верстат. Це було навіть модним в епоху Освіти, і багато знатних кавалерів і навіть дами працювали з янтарем, деревом, слоновой кісткою, займалися різьбленням, інкрустацією й іншими видами ремесел.
У минулі століття малювати вчили всіх, тому заняття живописом були звичайною справою. Для художників-аматорів, які не писали більших полотен і надзвичайно рідко користувалися мольбертом, мебельники робили спеціальні складні столики. Такі столики легко розкладалися, а в зібраному стані займали мало місця й дозволяли зберігати усередині все необхідне для малювання.…і в наші дні
Який же заміський будинок без кабінету! Як сто й двісті років тому, кабінет - невід'ємна частина не тільки багатого й комфортабельного будинку, але й відповідного способу життя. Що ж таке кабінет XXI століття й наскільки він відрізняється від кабінету наших предків?
Найчастіше, заглянувши в кабінет, можна без особливої праці не тільки довідатися про захоплення хазяїна, але й установити його професію або, принаймні, коло занять. Безумовно, кабінет повинен відповідати роду діяльності власника, а обробка й обстановка - відбивати його смаки й схильності.
У наші дні більша частина ділових людей працює в офісах, а домашній кабінет є для них або куточком, де можна відпочити й побить наодинці із собою, або якимсь символом приналежності до певного класу. Мало хто з имеющих свій бізнес воліє влаштовувати офіс будинку. Хоча на Заході це досить розповсюджене явище - у будинку є житлова частина й робоча. Але й у цьому випадку в житлової частини будинку є кабінет, що служить хазяїнові винятково кімнатою відпочинку. Для людей творчих професій, яких натхнення відвідує в будь-який час доби, домашній кабінет являє собою й робоче місце в буквальному значенні слова, і особистий куточок для душі. Крім того, у наші дні активний спосіб життя ведуть і багато представниць прекрасної підлоги, прагнучи ні в чому не відставати від чоловіків, тому кабінет їм просто необхідний. Прогрес і рівність підлог і тут внесли свої корективи - з'явилося поняття дамського кабінету.
Сучасні дизайнери вважають, що кабінет, які б функції він не виконував, повинен мати строгу обробку, не відволікати власника від занять і в той же час сприяти розслабленню. Тому ідеальним варіантом організації кабінетного простору є розподіл на зони. Можна виділити три основні зони в кабінеті - робоче місце, бібліотеку й зону відпочинку.
Поділ кабінету на зони для роботи й відпочинку не повинне бути підкресленим - не варто відгороджувати робоче місце перегородкою або книжковими шафами. Цього можна домогтися особливим дизайном стелі й підлоги. Наприклад, в одній із зон зробити підвісна стеля, а в іншій - прикрасити його класичними кесонами або провести границю, імітувавши балку. У робочій зоні - укласти штучний паркет зі строгим геометричним малюнком, а в зоні відпочинку - послати м'який килим з пухнатим ворсом.
Класичний кабінет немислимий без дерев'яної обробки. Теплі тони натурального дерева створюють певний настрій, відчуття спокою й зосередженості, меблі з натурального дерева й оброблені дерев'яними панелями стіни надають приміщенню вишуканість і респектабельність. З деревом прекрасно сполучається тканина. Це може бути гобелен, шовк або оксамит, якими оббивають меблі й драпірують стіни. Дизайнери рекомендують провести в кабінеті певні границі по висоті, виділивши зони сприйняття в положенні сидячи й коштуючи. Тому знизу стіни краще обробити дерев'яними панелями, а верхню - затягти тканиною.
У кабінеті заміського будинку, на думку дизайнерів, варто підкреслити близькість до природи. Тому тут буде добре смотреться французьке вікно, що виходить на стрижену галявину, або двері, що ведуть на балкон. До речі, дизайнери відзначають, що сучасний кабінет найчастіше розташовується на другому поверсі, де перебувають особисті кімнати хазяїв. Тим самим як би підкреслюється небажання допускати в "свята святих" сторонні. Адже по класичних канонах кабінет, куди можна запросити ділових партнерів або друзів, повинен перебувати на першому поверсі, поруч із вітальнею і їдальнею.
Тону, обирані для обробки, повинні бути ретельно продумані. Звичайно, вічний класичний варіант - сполучення зеленого з темним деревом. Але ви можете вибрати й синьо-блакитну гаму, і пастельні, теплі тони - ваніль, кремовий, кава з молоком. Тут важливо пам'ятати головне - переважні кольори повинні заспокоювати й набудовувати на серйозний лад, а не дратувати й розбурхувати. Тому варто уникати надто яскравих або темних тонів і достатку скла або металу.
У зоні відпочинку можуть стояти невеликий диван або крісла перед каміном і маленький журнальний столик для ансамблю. Тут головне - не перестаратися з м'якими меблями й не перетворити кабінет у диванну. До речі, деякі воліють традиційному каміну акваріум, оскільки споглядання неквапливо плаваючих риб і рослин, що колишуться у воді, допомагає розслабитися й відволіктися від повсякденної суєти.
Прикрасити кабінет і додати йому вишуканість допоможуть вітражі. Кабінетний вітраж має деякі особливості. В епоху Освіти він обов'язково включав геральдичну символіку, підкреслюючи знатність або рід занять хазяїна. Із часом кабінетний вітраж став "дзеркалом" духовного життя будинку, а сюжети на вічні теми або алегоричні зображення були покликані відкрити гостям схильності й смаки хазяїна. У кабінеті вітраж звичайно камерний і не виконується строго відповідно до архітектури, тому, якщо у вас за вікном приємний, що радує погляд пейзаж, краще обмежитися витражними вставками, щоб розставити певні акценти. Невелика витражная ширма допоможе влаштувати відокремлений куточок, відгородивши вольтерівське крісло. Палаючий вогонь може пожвавити фігури на коминковому екрані із вставкою кольорового скла. А витражние світильники або плафон створять незвичайно затишну й у той же час романтичну обстановку.
Звичайно, головне в кабінеті - це зручне й правильно обладнане робоче місце. Тут головна роль приділяється письмовому столу. Його не варто присувати впритул до вікна, прагнучи створити максимальне висвітлення. Тут головне не те, наскільки близьке джерело світла, а під яким кутом світло падає. Для додаткового висвітлення в кабінеті, що перебуває на другому поверсі, може служити стельове вікно. Робочий стіл - центр кабінету, але якщо він буде стояти так, що сидячий за ним не зможе бачити двері й того, хто збирається ввійти, - він буде почувати себе незатишно.
Якщо в кабінеті хазяїнові доводиться не тільки відпочивати, але й проводити багато часу за роботою, краще зупинити вибір на фінських меблях, розробленої за допомогою медиків. Спеціальні столи мають електропривод для регулювання висоти, так що працювати за ними можна й коштуючи, і сидячи. На думку лікарів, робоче положення "коштуючи" - саме природне для хребта. Можливість змінювати робоче положення дозволяє тривалий час підтримувати працездатність на високому рівні. У парі до такого стола медики й дизайнери розробили крісло, у якому можна працювати коштуючи, сидячи й напівсидячи, облокотившись на спинку. Для обладнаного такими меблями робочого місця загальний стиль кабінету повинен бути відповідної - швидше за все, еклектика з елементами ганьби-тік.
Якщо кабінет оформлений еклектично (що означає змішання стилів), то комп'ютер або телевізор у ньому не створять дисонансу. До речі, для телевізора й відеомагнітофона теж можна передбачити спеціальну тумбу. А для прихильників строгої класики дизайнери й мебельники знайдуть спосіб облаштувати робоче місце таким чином, щоб комп'ютер або не впадав в око, або вбирався на той час, коли вони воліють побить у суспільстві близьких друзів або з гарною книгою.
Але якщо кабінет - насамперед місце відпочинку й хазяїн віддає перевагу традиційному стилю, найкраще зупинитися на витриманій у дусі старовини й прекрасно сполучить романтичність і сучасність меблів з дерев'яного масиву. Класичного стилю крісло з натурального дерева так само легко пересувається на коліщатах і регулюється по висоті, як і ультрасучасне. Крім звичайного набору книжкових полиць, можна використовувати й спеціальні дерев'яні стелажі, наприклад для зберігання дисків.
За матеріалами компаній "Єримекс Дизайн", "Російське Оконце", "РАШЕН СОУЛ", " VIP-Паркет"
Стаття отримана: www.Zagorod.spb.ru
